Це щирий трек проти жахів будь-якої війни. Текст пісні засуджує цинізм тих, хто перетворює руйнування на демонстрацію сили, виступаючи від імені всіх тих, кого змусили замовкнути.
Пісня є актом опору. Вона присвячена кожній жертві та тим, хто бачить, як їхня земля та ідентичність знищуються амбіціями інших. Вона описує антиутопічне майбутнє, в якому діти ризикують втратити розуміння любові, бо знають лише руйнування. Пісня досягає кульмінації у подорожі до глибокої, духовної тиші, де душа нарешті знаходить спосіб бути вільною і необмеженою.
«Я присвячую цю пісню тим, хто більше не має голосу: матерям, які бачили, як темрява забрала їхніх дітей, і жертвам війни, вирішеної іншими. Ми не звикнемо до вашого кривавого видовища» – коментує Андреа Пінто.
